Тромбоцитопенія інфекційного типу або ж анаплазмоз у собак, собою являє серйозне захворювання, що відрізняється трансмісивною передачею. Основою інфекційного ураження тромбоцитів крові стають патогенні мікроорганізми, які відносяться до найпростіших. Основна передача збудника — поряд з кліщами.
Неординарною вакцини проти анаплазмоза не існує, тому володар собаки повинен проводити ретельну профілактику, для того щоб не допустити розвиток патологічних процесів в організмі.
Причини зараження анаплазмозом
У джерелах літератури можна зустріти інформацію, що подразником анаплазмоза є патогенні бактерії. Подібна заява вважається не дуже вірним. Анаплазмоз провокують дуже прості мікроорганізми, що паразитують в самих клітинах крові.
Проміжним господарем анаплазм є кліщі, що передають інфекцію здоровому тварині при укусі поряд з впорскується секретом. Захворювання популярно в усьому світі, вражаючи не тільки вихованців проживають в будинку – собак, а й інших тварин.
Внутрішньоклітинні паразити-анаплазми, можуть досягати великих концентрацій у плазмі крові за досить невеликий період часу. Анаплазмоз у собак провокує порушення і подальше руйнування клітин крові, які відповідають за згортання.
Уражені тромбоцити не відновлюються. У разі запущених патологічних процесів при анаплазмозі, вихованець може померти в результаті сильних внутрішніх геморагій.
Завдання власника-вчасно виявити підозрілу симптоматику і звернутися до ветеринарного професіонала за допомогою. На перших кроках розвитку інфекції в організмі, лікування досить продуктивне і дає хороші результати.
Ознаки анаплазмоза, іноді мають схожість з бартонеллезом у собак, що викликаються бактеріальним мікроорганізмом. На відміну від анаплазм, бартонелли вражають червоні кров’яні тільця (еритроцити), провокуючи їх склеювання.
Характерними проявами анаплазмоза у тварин вважається виникнення раптових гематом, досить великих за розмірами. Синці діагностуються у тварин, які спокійно відпочивали всю ніч. У виділяються порціях сечі собаки зустрічається кров.
Симптоми і перебіг за стадіями
Анаплазмоз гранулоцитарного типу має схожу клінічну картину з піроплазмозом, також передається домашнім вихованцям від кліщів. Симптоми анаплазмоза виражаються в сильному пригніченні вихованця, відмовою від прийому їжі. Відзначається виражена слабкість в задніх лапах, розвиваються нудота і виверження шлункового вмісту.
Вірогідна поява гіпертермії і профузного проносу. Регіонарні лімфо вузли стають більше в розмірі. При діагностичному ультразвуковому дослідженні відзначається збільшення кровотворного органу-селезінки.
Ускладнення при грануоцитарному анаплазмозі у вигляді приєднання секундарної мікрофлори і неврологічних порушень не вважається рідкістю. Тварина, що володіє сильним імунітетом, здатне впоратися з анаплазмозом самостійно, без стороннього втручання.
Існує інший вид анаплазмоза у собак-тромбоцитарний. Собою являє більш небезпечну форму захворювання. Відрізняється гострим перебігом. Протягом періоду від моменту проникнення збудників інфекції в організм до початку прояву відмінних ознак дуже прості паразити добре ростуть і розмножуються в організмі, провокуючи відповідну реакцію імунної системи при перевищенні концентрації анаплазм в плазмі крові.
Захисні сили організму, починають активно винищувати уражені тромбоцити і червоні кров’яні тільця (в яких і локалізуються анаплазми), через що розвивається своєрідне патологічний стан-тромбоцитопенія.
Залежно від стадії протікання анаплазмоза у собак, ознаки будуть різнитися. Відрізняються три ключових стадії:
- Гостра-відрізняється різким стрибком температури тіла у собаки до 40 градусів. Вихованець виглядає апатичним, зменшується апетит, зустрічається млявість. Слизові оболонки бліді, порушується Дихальна функція (тварина дихає часто, дихальні рухи слабкі). Гостра стадія може завершитися повним одужанням самостійно, без лікарського втручання, а може перейти в наступну стадію.
- Субклінічна-відрізняється відсутністю помітних змін з боку здоров’я тварини. Патогенні паразитарні мікроорганізми активно локалізуються в клітинних структурах селезінки. При ультразвуковому дослідженні тварини з підозрою на анаплазмоз, діагностується виражене збільшення селезінки. Субклінічна стадія може тривати пару місяців або навіть років. Для діагностики анаплазмоза цієї стадії доведеться проводити додаткові аналізи крові, що вказують на тромбоцитопенію і дуже високий вміст білків крові – глобулінів.
- Хронічна-є однією з найбільш небезпечних стадій анаплазмоза. Внутрішньоклітинні паразити розмножуються, заполоняючи собою всі клітини органів і систем. Собака, хвора на анаплазмоз хронічної стадії, відмовляється від корму, байдужа і ослаблена. З’являються зміни в температурних показниках тіла-вона може підніматися і знижуватися до нормальних показників. У собаки діагностуються порушення в процесі дихання, воно ставати частим і переривчастим. З’являються дисфункції травного тракту-нудота і розлад шлунку. Лабораторна діагностика реєструє спленомегалію (раптове збільшення в розмірах селезінки), анемію слизових оболонок, внутрішні геморагії. При відсутності раннього лікування, собака гине на тлі виснаження і внутрішніх кровотеч.
Діагностика та лікування анаплазмозу у собак
Анаплазмоз собою являє паразитарну інфекцію, важко піддається діагностиці. Поставити діагноз може підготовлений майстер по зовнішності, беручи до відома і оцінюючи прояви патологічного процесу.
При підозрі на анаплазмоз, проводитися лабораторна діагностика, що включає в себе ряд потрібних досліджень. Найбільш інформативним методом діагностики анаплазмозу у собак є серологічні дослідження – ІФА і ПЛР.
Проведення імуноферментного аналізу і полімеразної ланцюгової реакції потрібно для диференціації. А справа вся в тому, що прояви анаплазмоза мають схожу симптоматику з іншим небезпечним захворюванням, що передаються кліщами – пироплазмозом.
Діагностика потрібна для визначення тактики лікування. Дуже часто клінічній практиці ветеринарних лікарів діагностують два захворювання паралельно, тому використовують кілька терапевтичних методик.
Незважаючи на те, що анаплазмоз вимальовується серйозними патологічними зміною в організмі і складно діагностується, лікування захворювання досить просте. Призначається своєрідний протимікробний препарат, який має дуже високу чутливість до найпростіших внутрішньоклітинних паразитів – Доксицилін.
Від початку проведення терапії антибіотиком, відзначаються поліпшення в стані здоров’я тварини вже на 2 добу. Призначати лікувальний засіб при анаплазмозі повинен виключно ветеринарний фахівець. Схема лікування залежить від індивідуальних особливостей тварини – породних речей, загального стану здоров’я, віку вихованця.
Тривалість терапії від анаплазмоза може становити від декількох діб до 1 місяця. Після того, як курс лікування завершено, слід обов’язкове проведення лабораторних аналізів для контрольного дослідження на наявність анаплазм в плазмі крові.
Під час лікування захворювання і після повного проходження курсу терапії, ветеринарні лікарі рекомендують почекати до 6 місяців, щоб ще раз здати аналізи на серологічні дослідження. Розкриття збудника інфекції в організмі вважається прямим показанням для повторного призначення доксицикліну.
Ветеринарна статистика говорить, що близько 28% всіх досліджуваних собак при тесті на анаплазмоз, показують хороший результат. Необхідно відзначити, що сам внутрішньоклітинний паразит при цьому в плазмі крові не знаходиться. для того щоб не займатися односкладовим але довгим лікуванням анаплазмоза, найкраще проводити заходи профілактики.
Профілактика
Неординарної імунізуючої вакцини від анаплазмозу собак не існує. З метою усунення захворювання, слід дотримуватися профілактичних правил, що дозволяють зменшити небезпеку розвитку патологічних процесів в організмі.
Для усунення захворюваності, потрібно користуватися спецзасобами, що володіють протипаразитарними властивостями. Дуже актуально застосовувати Нашийники або краплі в період найбільшої активності паразитів.
Ветеринарні фахівці наполегливо рекомендують не дожитися сезону піку активності іксодових кліщів, і проводити спеціалізовану обробку власного вихованця заздалегідь. Слід також проводити додаткові обробки, дотримуючись інструкцій, що вказують правила застосування спрею, нашийника або крапель від паразитів.
Після кожної прогулянки потрібно дуже ретельно оглядати тулуб власної собаки, ретельно досліджуючи зони за вухами, в області вушної раковини, пахових і пахвових областей. При знаходженні паразита на шкірі вихованця, рекомендується звернутися до ветеринарної клініки, в якій професіонали з досвідом допоможуть обеззброїти і видалити присмоктався паразита.
У зв’язку з великим потоком вступників питань, безкоштовні ветеринарні консультації на час припинені.