Зараз модно говорити, що всі проблеми з дитинства. Усі — не всі, але їх справді багато. У кожного своя причина ображатися на батьків. На думку психологів, дитячі образи на батьків не мають терміну давності. Це те почуття, яке, якщо не пропрацювати, залишається з людиною на все життя.
За своєю суттю образа — це злість на навколишній світ, переплетена з почуттям жалості до самого себе. Залежно від конкретного випадку, образу може супроводжувати почуття страху, відрази, смутку або злості.
Коли ми починаємо хоча б розуміти, що наш стан образи — це невирішений внутрішній конфлікт, ми стаємо на шлях до звільнення від неї.
І в цей момент перед нами з’являється свобода вибору: «Так, батьки мені цього не дали, але я вже дорослий/ая і можу знайти інше джерело любові».
Але свобода цього вибору з’явиться тільки тоді, коли ми усвідомимо, за що справді ображаємося на батьків і захочемо їх пробачити.
- Пробачити — це не означає забути образи, адже за слушної нагоди вони обов’язково згадаються.
- Пробачити — це не означає прийняти те, як із вами чинили.
- Пробачити — це назавжди випустити з серця біль і закрити аутоагресію.
Особливість образи на батьків — вона рівносильна образі на самих себе. У кожному з нас міститься частина мами і частина тата. Коли ми ображені й не приймаємо своїх батьків, то не приймаємо багато чого і в собі.
Ображаючись на них, ми спрямовуємо негативні емоції не на них, як на реальних людей, а на ту частину себе, яка містить батьківські програми.
А знаючи те, що, відчуваючи образу на когось, ми підсвідомо хочемо їх покарати, логічно, що, ображаючись на батьків, ми підсвідомо починаємо руйнувати свою особистість і власне життя.
Детальніше про це розповідає психолог Володимир Решетніков у своєму Instagram-блозі.
«Образа на батьків може бути дуже токсичним почуттям. При цьому, найчастіше, ми носимо ці образи роками, пригнічуючи їх, через що почуваємося ураженими, вразливими. Образи на батьків — це те, про що не хочеться згадувати.
Це той біль, з яким не хочеться зустрічатися. Але, так чи інакше, він, час від часу, дає про себе знати, причому в найрізноманітніших ситуаціях.
Буває так, що ми хочемо пробачити, хочемо налагодити стосунки, але щось усередині не дає нам це зробити.
Це питання відповідальності: важливим є активний намір відновити здорові стосунки як з боку жертви (прощення), так і з боку кривдника (каяття)», — пише фахівець (орфографію та пунктуацію автора збережено — прим.ред.).
Що робити жертві?
Працювати над своєю самоповагою і любов’ю до себе:
- Якщо нас не любили в дитинстві, це не означає, що ми маємо не любити себе.
- Якщо нам не давали тепла і турботи, це не означає, що ми маємо нехтувати собою.
- Якщо нас засуджували, критикували, знецінювали наші потреби і почуття — це не означає, що ми самі маємо робити це стосовно себе.
- Якщо батьки не йдуть вам назустріч, не визнають, що погано з вами чинили, або продовжують зачіпати й ранити вас у спілкуванні, нормально — відсторонитися, щоб подбати про себе.
- Дати зрозуміти, що вам неприємно щось у спілкуванні — нормально. Працювати над прощенням найкраще спільно, якщо батько, або будь-який кривдник, до цього готовий.
Три способи відпустити дитячі образи та переживання:
Робіть поклони
Ця техніка найбільш ефективна за часом. Поклони дуже швидко прибирають із підсвідомості агресію й образу.
Згідно з медичною астрологією, за гординю й егоїзм, які й спричиняють у нас образу, відповідає поперек, і коли ми схиляємося, зникають агресія, образи й негативні емоції щодо всіх тих, кому ми вклоняємося.
- Техніка прощення батьків полягає в такому: вранці ви маєте робити поклони. Виділіть на цей ритуал не менше 40 днів.
- Це мінімальний час, необхідний для позбавлення від підсвідомої програми. Якщо ви пропустили якийсь день, почніть відлік спочатку. Дуже важливо, щоб були 40 днів поклонів без перерви.
- Щодня робіть по 12 поклонів. Якщо у вас гарна уява, використовуйте її та уявляйте того з батьків, на якого зачаїлася образа. Якщо ні, поставте фото або увімкніть фото на телефоні.
- Тепер згадайте випадок, коли ви були вдячні мамі чи татові, але в пам’яті відтворіть не сюжет, а емоції. Зараз настав час вклонитися батькам.
- Вклонятися потрібно по-справжньому, схиляючи голову нижче серця й торкаючись чолом підлоги. З положення стоячи опустіться на коліна, складіть руки в намасте, нахиліть тулуб донизу й торкніться долонями та чолом підлоги.
- Зафіксуйтеся на підлозі на 30-45 секунд п’ятьма точками свого тіла (двома колінами, двома долонями і чолом).
Поклони мамі ліпше починати робити в понеділок, бо це день Місяця, день місячної жіночої енергії, а татові — в неділю, в день Сонця, в день чоловічої енергії.
Спочатку робіть 40 днів поклони тільки для мами, потім, 40 днів, — тільки для тата, або навпаки.
Пишіть листи
Наступна практика допоможе швидше дати нашій підсвідомості команду пробачити. Для цього протягом 40 днів (щодня) пишіть лівою рукою по три рази кожне з нижче перелічених речень:
- Дорогий/ая тато/мама (ім’я), я прошу в тебе вибачення за все.
- Дорогий/ая тато/мама (ім’я), я прощаю тебе за все.
- Дорогий/ая тато/мама (ім’я), я дякую тобі за все.
Коли ми пишемо лівою рукою, інформація йде в праву півкулю головного мозку, що відповідає за дані, які виражаються не словами, а символами й образами.
Тому, прописуючи послання лівою рукою, передана інформація минає логічне сприйняття й потрапляє в нашу підсвідомість, не відчуваючи опору через накопичені за все життя образи й агресію.
Після закінчення сорокаденної практики «прощений» зошит потрібно спалити або закопати.
Сидіть на стільцях
Ця методика дасть змогу переоцінити градус дитячої образи. Для її проведення в кімнаті, де крім вас нікого немає, поставте навпроти один одного два стільці.
- Сядьте на один із них і уявіть, що перед вами сидить мама чи тато. Спочатку починайте «спілкуватися» з тим з батьків, з яким у дитинстві був найбільший конфлікт.
- Почніть розповідати уявному батькові все те, що ви хотіли давно йому висловити. Усе, що не могли висловити колись. Усе, що ви носили в собі з раннього дитинства.
- Говоріть про ті болючі ситуації, коли ви відчували несправедливість до себе. Говорити потрібно вголос, з емоціями, з криком, з плачем, якщо в цей момент вам цього хочеться.
- Після пересядьте на інший стілець, на якому щойно сидів уявний батько, і «увійдіть» у його реальність на момент ваших образ, про які ви щойно говорили.
- Тепер почніть пояснювати самому собі від імені батька, чому він вчинив саме так на той момент. Потрібно згадати все, що відбувалося того дня, коли трапилася образлива ситуація.
Такий обмін ролями й обговорення однієї й тієї ж ситуації з різних позицій дасть змогу переглянути ваше ставлення до дитячої образи.